Висвітлено предмет, завдання, методи й основні етапи розвитку анатомії. Розкрито особливості сучасної анатомічної номенклатури. Охарактеризовано початкові стадії ембріогенезу людини. Подано опис основних анатомічних структур будови тіла людини, зокрема, кісток, суглобів, хребтового стовпа, внутрішніх жіночих статевих органів, органів чуття, а також м'язової, дихальної, серцево-судинної та нервової систем. Увагу приділено анатомічним особливостям будови й аномаліям розвитку зубів людини.

В експерименті на щурах вивчено стан адаптаційних структур судин печінки та нирок (субадвентиційні пучки гладенької мускулатури, субінтимальні гладеньком'язові подушки, м'язово-еластичні сфінктери в устях артерій і гілок ворітної вени печінки, перицити в місцях впадання дрібних вен у колектори наступних порядків, а також міжсудинні анастомози) у нормі та у процесі моделювання патологічних станів із поширеннями центральної та органної гемодинаміки.

В експерименті на кролях вивчено структурно-просторову перебудову артерій ока та артеріоло-венулярні співвідношення під час моделювання адреналін-індукованої глаукоми. Вказано на судинні зміни як один із провідних факторів морфогенезу захворювання, а також на артеріоло-венулярні співвідношення як можливий механізм регулювання внутрішньоочного тиску.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л428.7

Рубрики:

Напівпровідникова і магнітна кераміка (магнетокераміка). Оксидна кераміка (кераміка чистих окислів)

Шифр НБУВ: Ж69408 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В експерименті на щурах вивчено реакцію легеневих і бронхіальних судин у динаміці гіповолемії малого кола кровообігу. Встановлено, що стенозування каудальної порожнистої вени призводить до виражених порушень легеневої гемодинаміки.

В експерименті на собаках вивчено стан адаптаційних структур легеневих судин (субадвентиційні пучки поздовжньо та косопоздовжньо орієнтованої гладенької мускулатури, субінтимальні гладком'язові подушки, м'язово-еластичні сфінктери в устях артерій і в місцях з'єднання вен, артеріовенозні сполучення) в нормі та в ході моделювання пострезекційної легеневої артеріальної гіпертензії.

В експерименті на щурах проведено вивчення особливостей перебудови легеневих та бронхіальних артерій, а також легеневих вен за умов тонкокишкової непрохідності. Встановлено відмінності їх структурної реорганізації. На ранніх стадіях легеневі артерії і їх гілки реагують висхідною вазоконстрикцією, яка проявляється у вигляді потовщення стінок і звуження просвіту, що може бути спрямованим на підтримання внутрішньо-системного тиску за умов гіповолемії. Для бронхіальних артерій, навпаки, було властивим розширення просвіту і повнокров'я як прояв посиленої перфузії з метою компенсації легеневого кровообігу. У пізніші терміни бронхіальні артерії також знижували свою пропускну здатність за рахунок підвищення тонусу стінки, однак, незважаючи на це, венозне повнокров'я продовжувало наростати. До нього приєднувалися множинні стази і пердіапедезні крововиливи периваскулярної локалізації, що могло бути наслідком підвищення тонусу стінок дрібних легеневих вен і особливо м'язово-еластичних сфінктерів, розташованих в устях їх бокових притоків. Такі гемодинамічні і вазомоторні зрушення сприяли поступовому потовщенню міжальвеолярних перегородок за рахунок стазів, інфільтрації і плазматичного просочування з розвитком ателектазів і набряку легень.

Вивчено морфофункціональні та рентгенангіографічні зміни, просторової характеристики судинного русла язика за його опіків різного генезу. В експерименті на 60 білих щурах під час моделювання термічного та хімічних опіків язика 45 % сірчаною кислотою та 50 % розчином гідроксиду натрію з використанням методу рентгенконтрастної агіографії встановлено, що розвиток відчутних розладів гемодинаміки, які відповідним чином проявлялися у групах тварин у вигляді просторової переорієнтації судинного русла, залежить від характеру опікового ураження. Ці зміни однотипні за характером, але різні за часовою динамікою та виникають в результаті посилення гідродинамічного навантаження на них і які спрямовані на зниження пропускної здатності артеріального відділу кровоносного русла.

За допомогою морфометричних методів вивчено особливості структурних змін компонентів паренхіми привушних та підверхньощелепних слинних залоз щурів у разі гіперглікемії. Встановлено, що під час моделювання стрептозотоцин-індукованого цукрового діабету в організмі тварин розвивались деструктивні процеси у великих слинних залозах, що відбувались на тлі порушень гемодинаміки. Вони супроводжувалися вираженим набряком, звуженням просвітів проток, деструктивними змінами їх епітелію та ацинусів. Ядерно-цитоплазматичні співвідношення у епітеліоцитах кінцевих секреторних відділів зменшувалися зі збільшенням тривалості гіперглікемії. Встановлено якісні і кількісні гістологічні зміни структурних компонентів паренхіми залоз свідчать про порушення процесу утворення та виділення секрету і найбільше виражені у привушних слинних залозах через 3 місяці від початку експериментального моделювання гіперглікемії. Виявлені зміни потрібно враховувати для проведення корекції уражень слинних залоз під час цукрового діабету.

У експерименті на собаках за допомогою рентгенангіографії та гістологічних методик вивчено особливості структурної перебудови бронхіальних артерій і вен після резекції легень. Встановлено залежність характеру та ступеня вираженості морфо-функціональних реакцій бронхіальних судин від об'єму втручання та тривалості післяопераційного спостереження.

На нелінійних білих щурах проведено дослідження змін структурних компонентів неураженої стінки тонкої кишки у віковому аспекті. Одержані результати можуть бути анатомічною основою для оцінки морфологічних змін тонкої кишки під час моделювання патологічних процесів.

В експерименті на щурах визначено особливості морфофункціональних змін у судинах і тканинах тонкої кишки, печінки, нирок та селезінки під час реперфузії тонкої кишки після попередньо змодельованої гострої кишкової непрохідності.

В експерименті на щурах проведено вивчення особливостей характеру та динаміки гістологічних і морфометричних змін у судинах та тканинах нирок щурів за умов експериментального моделювання поєднаної травми грудної клітки із закритим пневмотораксом і стегна із закритим переломом стегнової кістки.

В эксперименте на крысах проведено изучение особенностей характера и динамики гистологических и морфометрических изменений в сосудах и тканях почек крыс при экспериментальном моделировании соединенной травмы грудной клетки с закрытым пневмотораксом и бедра с закрытым переломом бедренной кости.

Мета дослідження - встановити характер та динаміку морфофункціональних змін у великих слинних залозах щурів при хронічній алкогольній інтоксикації. Експерименти виконано на 36 щурах, яким примусово дошлунково вводили 25% розчин етанолу у дозі 1,5 % від маси тіла (з розрахунку 4 г 96 % етанолу на 1 кг маси тіла). Контрольну групу склали 12 інтактних тварин. Морфологічні дослідження проводили через 5, 9, 12, 16, 24, 28 діб від початку експерименту. Встановлено, що при хронічному отруєнні алкоголем у секреторних клітинах ацинусів, а також епітеліоцитах протоків великих слинних залозах у щурів розвиваються зміни дистрофічного характеру, які у подальшому приводять до атрофії паренхіматозних структур і супроводжуються склеротичними змінами у стромі і які розвиваються на тлі виражених порушень органної гемодинаміки. Основу порушень органного кровообігу можуть складати як розлади центральної гемодинаміки, що є характерними для алкогольної інтоксикації, так і безпосередні токсичні впливи алкоголю на судинні стінки. Крім того, у розвитку морфофункціональних змін залоз різної локалізації при їх загальній однотипності є певні особливості. Так, у ранні терміни інтоксикації (можна оцінювати як гостре отруєння алкоголем) для сероцитів нижньощелепної залози більш характерною є їх гідропічна дистрофія, а для привушної залози більш характерною є білкова дистрофія аналогічних клітин, що підтверджується заповнення протоків залози білковим детритом. Такі відмінності можуть бути обумовлені гістологічною відмінністю залоз у нормі. Особливістю віддаленого періоду є також переважання прогресуючого розвитку сполучної тканини у стромі привушної залози і кистозна трансформація нижньощелепної залози.

За допомогою макроскопічного і морфометричного методів дослідження описано топографо-анатомічні особливості деяких органів, судин і нервів грудної порожнини на початку плодового періоду онтогенезу людини. Встановлено, що у плодів 4-х місяців відбувається інтенсивний розвиток стравоходу, трахеї та зростання розмірів воріт легень і компонентів їх коренів. У більшості досліджених плодів трахея розміщується в серединній стріловій площині; стравохід на рівні I - II грудних хребців розміщений у серединній стріловій площині, а нижче тіла II грудного хребця зміщується дещо ліворуч. Роздвоєння трахеї знаходиться на рівні нижнього краю II грудного хребця. Роздвоєння легеневого стовбура на праву та ліву легеневі артерії знаходиться на 1,5 - 2,5 мм нижче та лівіше роздвоєння трахеї. При цьому права легенева артерія має більшу довжину і діаметр, ніж ліва однойменна артерія.

Безпосередньо після струмектомії у кровоносному руслі яєчка розвивається венозне повнокров'я з одночасним зменшенням пропускної здатності дрібних інтрамуральних артерій і артеріол. Інтрамуральні артерії середнього діаметра і артерії білкової оболонки компенсаторно реагують збільшенням ємності за рахунок розширення просвіту. До 3-ї доби морфофункціональний стан кровоносного русла яєчок стабілізується. Після цього на тлі відновлення венозного застою прогресивно знижується пропускна здатність не тільки дрібних інтрамуральних артерій, але й інтрамуральних артерій середнього діаметра з компенсаторним збільшенням ємності артерій білкової оболонки та відповідною динамікою їх кількісних показників.

Висвітлено основні теоретичні та практичні положення, які відображають сучасні наукові підходи щодо використання ксенодермотрансплантації в системній корекції морфофункціональних змін внутрішніх органів на тлі політравми. Проаналізовано стан окиснювальних процесів і антиоксидантних систем організму за умов тяжкої та комбінованої травми. Увагу приділено особливостям імунологічної реактивності організму, ендогенній інтоксикації та цитокіновій відповіді за умов тяжкої та комбінованої травми, механізмам системних лікувальних ефектів субстрату ліофілізованої ксеношкіри у випадку тяжкої скелетної травми.

Безпосередньо після струмектомії у кровоносному руслі яєчка розвивається венозне повнокров'я з одночасним зменшенням пропускної здатності дрібних інтрамуральних артерій і артеріол. Інтрамуральні артерії середнього діаметра і артерії білкової оболонки компенсаторно реагують збільшенням ємності за рахунок розширення просвіту. До 3-ї доби морфофункціональний стан кровоносного русла яєчок стабілізується. Після цього на тлі відновлення венозного застою прогресивно знижується пропускна здатність не тільки дрібних інтрамуральних артерій, але й інтрамуральних артерій середнього діаметра з компенсаторним збільшенням ємності артерій білкової оболонки та відповідною динамікою їх кількісних показників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р411.1-29

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Подібність структурної організації органів та тканин людини і тварин зумовлює використання останніх для експериментального моделювання патологічних процесів, що виявляються у клініці. Для детального розуміння динаміки змодельованих патологічних станів і адекватної інтерпретації одержаних результатів слід враховувати видові особливості і ті відмінності, які є характерними для тварин різних видів, а також посилатися на вихідні величини кількісних характеристик їх тканин, органів і систем. Просторову організацію кровоносного русла вивчали шляхом контрастної рентгенангіографії. Для цього здійснювали ін'єкцію артеріального русла водною суспензією свинцевого сурика. З метою усунення накладання тіней контралатеральних судин перед рентгенангіографією проводили сагітальний розпил голови з видаленням головного мозку разом із галуженнями внутрішньої сонної артерії. Рентгенографію проводили без використання підсилювального екрана у бічній проекції апаратом Koch&Sterzel. У щурів у нормі наявні чотири пари великих слинних залоз: привушні, нижньощелепні, великі і малі під'язикові. Найбільшими є привушні і нижньощелепні. Особливості будови, розмірів і розташування слинних залоз у щурів визначаються як особливостями будови черепа і горизонтальним положенням тіла, так і особливостями функціонального призначення самих залоз. Найбільші із слинних залоз - привушні. Протоки формуються із трьох основних стовбурів і, обійшовши по поверхні жувальний м'яз, проникають у ротову порожнину. До переднього краю залози досить щільно прилягає сльозова залоза, протока якої проходить до зовнішнього кута очної ямки. В експерименті встановлено, що привушні слинні залози у щурів, на відміну від людей, розташовані на передньобічній поверхні шиї позаду від вуха і доходять до зовнішньої частини ключиці. Протоки формують три основних стовбури, які проникають у ротову порожнину. Нижньощелепні слинні залози (аналоги піднижньощелепних слинних залоз у людей) розташовані на передній поверхні шиї, протягом від під'язикової кістки до ручки груднини, дотикаючись між собою своїми присередніми краями. Одержані стереометричні показники галуження кровоносних судин можуть складати основу для порівняння і встановлення динаміки патоморфологічних змін під час моделювання різноманітних патологічних процесів.